В’язанню жінку навчила мама. Вона була майстринею на всі руки – вміла шити, вишивати і в’язати. Так і пані Олена – захопилась цією справою ще з дитинства та досі не покидає.  

Найбільше майстрині до вподоби  в’язати рукавиці та шкарпетки, які вже виходять “як з конвеєра”, адже, як каже сама пані Олена, “рука вже набита”. Також останнім часом розпочала в’язати светрики для маленьких собачок. Схоже, скоро в лінійці VBRANI з’явиться новий продукт!

Приєднатись до VBRANI жінці запропонувала дочка. Спочатку пані Олена вагалася, адже це відповідальність, але дочка вмовила. Про рішення приєднатись до команди жінка ще жодного разу не пошкодувала. 

Торік нам довелось добряче попереживати за пані Олену – їх село було в окупації. Вже потім жінка розповіла нам, що ховались в погребі, де не було світла та газу. Сусідка має піч, то пекла хліб, і роздавала сусідам. А пані Олена з сім’єю приносила муку і дріжджі. 

На запитання, чи можливо має якісь бажання, куди планує витратити зароблені кошти, каже що чекає закінчення війни. І на повоєнний період вже має плани –  дуже хоче поїхати в Крим. А щоб була змога це зробити, треба щоб ми мали змогу давати пані Олені нові замовлення.