Якось пані Віра разом з виробами надіслала нам банку білих грибочків і ми зрозуміли — з такими майстринями не пропадемо.

У цієї жінки стільки справ, що ми навіть не уявляємо, коли вона встигає ще й в’язати. І ми не поспішаємо називати пані Віру бабусею, адже таке право першочергово мають аж 9 її онуків. Уявляєте, яким буденним стало це слово для нашої майстрині?

В’язати жінка почала вчитись у 17 років. 

«Але в мене не виходило то в’язання. Тому що на той час було безгрошів‘я, а нитки десь треба було діставати. Отт… і так я оставила тую справу. Ще починала кілька разів, але багато не в’язала», – ділиться жінка. 

А потім життя підкинуло випробування – коли жінка народила донечку,почались проблеми зі здоров’ям, практично не могла ходити. Тоді сусідка принесла пані Вірі дуже гарні пухові нитки. Так вона зв’язала розкішну кофтину і більше не закидала в’язання. 

«А потім я ще пішла вчитись техніці занизування. Але знаєте, я вам так скажу, якщо ти в житті робиш все — ти нічого не робиш. Тому я так думаю, що треба робити добре щось одне. Хоч і те хочеться, і те… І квіти хочеться, і внуки ростуть», – ділиться жінка.

В‘язати вміють і обидві дочки пані Віри.  Одна з них і знайшла для пані Віри VBRANI. 

«Мені дуже подобається. Я постійно дивлюсь в Інстаграмі відгуки, як то кажуть, історії ці. Люблю спостерігати, як в‘яжуть ще старші жіночки у Львові. І дуже переймаюсь їх життям, бо знаю, що так дім престарілих. Дивлюсь деколи, і накочуються сльози», – зізнається жінка. 

Пару шкарпеток майстриня може зв‘язати за день. Але то як нема роботи, як повністю вільна. А таке рідко буває – щось діти просять зробити, колись внуків треба понянчити, а ще ж хазайство є. Пані Віра тримає корову, курей, свиней, кролів. 

На що пані Віра витрачає зароблені кошти? На красу. Точніше, на квіти. Постійно купує різні нові сорти: і тюльпани, і лілії, і троянди, і чорнобривці, і айстри. 

Молодим людям жінка радить цінувати людяність. Каже, що важливо, аби усі були дуже дружні. 

«Це нам, українцям, властиво. Це те, що нам потрібно, щоб ми швидше мали мир.  Дуже хочеться, щоб він вже настав. Дасть Бог, все получиться», – підсумовує пані Віра.